Глава 5. Детоксикація

Детоксикація - це сумарний процес, який здійснюється цілим рядом органів, тісно пов'язаних між собою.Є органи, які спеціалізуються на процесах детоксикації та знешкодження, тобто для яких очищення від токсинів – це основна діяльність.До таких органів належать насамперед печінка та нирки.Є органи, які є істинними органами детоксикації, але які за необхідності можуть вступати у цей процес.Це шлунково-кишковий тракт, легені та шкіра.Коли організм компенсований, інтоксикації вирішуються лише на рівні печінки та нирок.Все, що потрібно, знешкоджується та виводиться з організму.Але якщо організм спочатку ослаблений або якщо інтоксикація занадто велика, залучаються й інші органи.І вони дуже швидко через це ушкоджуються.Шкірні висипання при інтоксикаціях, порушення роботи ШКТ, порушення роботи легень, обструктивні бронхіти у наших хронічних пацієнтів нерідко пов'язані саме із системним інтоксикаційним процесом.Так, шкіра, наприклад, стає сухою, тріскається, з'являються висипання або, навпаки, стає надмірно жирною, вологою, з'являється пітливість.Це все прояви інтоксикації та детоксикації через шкірні покриви.

Загалом усі органи детоксикації становлять сумарний детоксикаційний потенціал.А сума токсинів, що складається із зовнішніх та внутрішніх, формує загальне інтоксикаційне тло.До внутрішніх токсинів відносяться внутрішньоклітинні продукти метаболізму та продуктів життєдіяльності мікробіома.Зовнішня інтоксикація – це все, що потрапляє в організм людини з їжею, повітрям через шкіру (хімікати, пластик, стироли, бензоли, інсектициди тощо).

Структура та системи балансу між інтоксикаційним навантаженням та можливою інтоксикацією індивідуальні.Відповідно, низьке інтоксикаційне навантаження при низькому інтоксикаційному потенціалі вже призводитиме до декомпенсації.І якщо системи детоксикації тривалий час у молодому віці працюють активно і не перевантажилися і не виснажилися, то навіть високий рівень токсинів при тяжких захворюваннях, при якихось дисбіозах чи неякісній їжі людина переноситиме без будь-якої симптоматики.

Буває справжня зовнішня та хибна інтоксикація.Наприклад, іноді пацієнти лабораторно отримують результати, де виявляється збільшення свинцю чи ртуті, у своїй під час обстеження житла, життя, місця, де живе людина, жодного об'єктивного джерела свинцю чи ртуті немає.При цьому людина, яка працює на виробництві або контактує безпосередньо зі свинцем, може мати чисті аналізи, тому що має високий детоксикаційний потенціал.

В моей практике был ребенок с очень низким детоксикационным ресурсом. Если он запивал таблетки водой из пластиковой бутылки, у него случался приступ. Если он пил воду из стеклянной бутылки – криза не случалось. Когда мы пьем из пластиковой бутылки, никакой нагрузки фенолами не ощущаем, но это не значит, что в нас эти фенолы не попадают и что они не будут суммарно истощать систему детоксикации. Но ребенок с низкой детоксикационной способностью на них реагировал моментально.

Є різниця між зовнішніми та внутрішніми інтоксикантами, тому що зовнішні таки залежні не тільки від нашого детокс-потенціалу.Їх можна контролювати: зменшіть кількість пластику, їжте із нормального посуду, використовуйте менш токсичні матеріали для житла.

Але є базовий обсяг ендогенної інтоксикації, яка є частиною фізіології людини.Так, в результаті нормального обміну білка при розщепленні амінокислот з'являється побічний продук, який називається аміаком.У нормі цієї ендогенної клітинної отрути, інтоксиканту дуже високої сили, утворюється мало, і в печінці цикл сечовини, спеціально для цього створений, повністю утилізує аміак, що утворюється.І людина, незалежно від того, скільки вона споживає білка, чи з'їла вона більше м'яса, не відчуває різниці.Але якщо пацієнт має низький детоксикаційний потенціал, навіть незначне збільшення споживаного білка може призвести до збільшення аміачного навантаження.

Або ж, що частіше буває, якщо порушено саме знешкодження аміаку, хоча в організмі людини є низка додаткових допоміжних механізмів, щоб виводити аміак використовуються ще нирки та легені.

Второй важный внутренний эндогенный интоксикант – это ацетон, продукт метаболизма жиров. Конечные продукты обмена жиров – кетоновые тела, которые бывают разные.

Сначала образуется ацетоуксусная кислота, но она быстро конвертируется в ацетон. А ацетон летуч, он должен обезвреживаться. В норме в организме он конвертируется обратно в ацетоуксусную кислоту и в кетомасляную кислоту, которые: а) не токсичны; б) используются клетками для получения энергии.

Але якщо людина має порушення обміну, тоді кількість ацетону може підвищуватися.І такий стан називатиметься ацетономією.І воно також буде проявом ендогенної інтоксикації.

Третій глобальний ендогенний інтоксикант – молочна кислота.Коли вуглеці розщеплюються повільно та коректно, це називається аеробним шляхом розщеплення глюкози.Але у разі екстреної ситуації або коли організм перебуває вже у запальному процесі чи в інтоксикації, можливий анаеробний, тобто безкисневий шлях розщеплення глюкози.Він досить швидкий, але крім отримання енергії, з'являється побічний продукт - молочна кислота, лактат.

Якщо це короткостроковий одноразовий процес, коли людина «стреснула», наприклад, побігла за автобусом, встигла, влетіла, видихнула, то кількість молочної кислоти, яка утворюється, крім неприємних відчуттів у м'язах, нічого не принесе.Але коли організм хронічно перебуває в інтоксикованому та запаленому стані, метаболізм повністю перемикається на цей безкисневий шлях.І тоді кількість молочної кислоти вже не тільки в м'язах, а й у крові починає підвищуватись, і це називається молочнокислим ацидозом.Він небезпечний тим, що на цьому фоні уповільнюються решта метаболічних процесів, тому що в кислому середовищі рівень активності ферментів знижується.А коли ми говоримо про систему інтоксикації, то ми говоримо навіть про активність ферментів.Найпростіший приклад - алкогольна дегідрогеназа, фермент, який розщеплює алкоголь.Але, крім того, є маса інших ферментів, які беруть участь у ферментації решти чужорідних для організму продуктів, або їх дезактивуючи, або сприяючи їх виведенню.

Кроме этого, и метаболические процессы, и активность ферментов важны для синтеза. Если активность этих ферментов в кислой среде замедляется, то запускается порочный круг. Воспаление приводит к развитию или нарушению обменных процессов или к развитию лактатацидоза, который будет способствовать усилению этого воспаления и ухудшению метаболических параметров.

Лактатацидоз може бути небезпечний для життя людини, аж до смерті.Дуже важливий момент, що розвиток лактатацидозу спочатку це компенсаторний процес, тобто компенсаторна реакція, спрямована на те, щоб організм максимально прискорився, отримав швидко енергію і утилізував ті проблеми, з якими зіткнувся.Але при хронічному перебігу лактатацидозу настає дезадаптація та декомпенсація.

Найголовніший «професійний» орган детоксикації – це печінка.У печінці детоксикація проходить по строго певному процесу, що складається із двох частин.Перша - це перша фаза детоксикації, спрямована на підвищення розчинності речовини, яку потрібно з організму вивести.У першій фазі йде бомбардування активним киснем, впроваджуються гідроксильні групи, і в результаті речовина стає більш розчинною, але при цьому іноді токсичнішою, тому що може потрапити без переносників вже в будь-яке місце.

Основная задача печени на первой фазе – сделав водорастворимым вещество, сразу передать его во вторую фазу детоксикации, которая, по сути, является конъюгацией, то есть одно из веществ связывает уже готовое водорастворимое соединение, образуя в итоге нетоксичную, готовую к транспортировке молекулу, которая потом через желчные пути или почки покидает организм. Есть несколько видов веществ, которые могут конъюгировать, выводить. И несколько методов «связывания».

Один із найпростіших – метод метилювання.

Зв'язувати можна не тільки з метильною групою, а й з амінокислотами.Є випадки, коли неврологічні пацієнти описують, що їм стало набагато краще після прийому гліцину.А насправді їх поліпшення пов'язані не з прийомом гліцину як гальмівного нейротрансмітера, а з тим, що гліцин – це одна з амінокислот, яка може пов'язувати в другій фазі детоксикації.

Одна из самых популярных изученных систем второй фазы детоксикации в печени – это система глутатиона. Исходными для синтеза глутатиона являются серосодержащие аминокислоты.

Ендогенні та екзогенні інтоксиканти, як і детоксикаційні можливості організму, визначаються шляхом лабораторних досліджень.Тема системної інтоксикації безпосередньо з темою антигенної навантаження.Проблема порушених систем детоксикації лежить в основі багатьох парочних патофізіологічних кіл, впливаючи на мітохондріальну функцію, ушкоджуючи біологічні мембрани та уповільнюючи синтез необхідних організму речовин.Вирішення проблем детоксикації є другим етапом стратегії відновлення організму, у більшості випадків слідуючи за етапом антигенного розвантаження.Є окремі випадки, коли програма детоксикації передує або йде паралельно з протизапальною терапією.Так, курсова протипаразитарна та протигрибкова терапія нерідко призводять до феномену наростання інтоксикації за рахунок вивільнення токсинів патогенами, що гинуть при дії лікарських препаратів.Симптомами такої інтоксикації може бути підвищення температури, нудота, блювання, пронос, висипання.При підозрі на високий ступінь паразитарного або грибкового навантаження, що виявляється лабораторно або клінічно, потрібна терапія нормалізації пасажу кишкових мас, можуть призначатися жовчогінні, проносні засоби, сорбенти, а також препарати, що підтримують функцію печінки та нирок.Паралельно може бути рекомендовано збільшене питво, спеціальний харчовий раціон.

А вкрай ослабленим пацієнтам подібні програми проводяться в умовах стаціонару на тлі інфузійної терапії та у ряді випадків – плазмаферезу.

Інфузійно-детоксикаційна терапія є найбільш ефективним способом проведення антигенного розвантаження та детоксикації за рахунок прямого влучення лікарських препаратів з високим рівнем біодоступності та детоксикаційних розчинів безпосередньо в кровотік пацієнта.

Для здорових людей, які живуть в умовах міста та не дотримуються елімінаційного харчування, доцільно проведення періодичних курсів детоксикаційної підтримки різними інструментами, що підтримують печінку, кишечник та нирки.Це можуть бути трав'яні збори, біологічно активні добавки та лікарські засоби або інфузійна терапія з включенням до складу розчинів вітамінів, активних детоксикаційних субстанцій, наприклад глутатіону, тіоктациду, янтарної кислоти та ін. До методів фізичної детоксикації можна віднести відвідування сауни, хамафорсованим потовиділенням із застосуванням інфрачервоної ковдри.Оптимальною для посилення потовиділення є температура 70-80 ° C, тривалість процедури становить 20-40 хвилин.Для посилення судинної реакції під час банних процедур доцільно додаткове застосування ніацину від 100 до 500 мг в залежності від ступеня індивідуальної судинної реакції.

Таким чином, проведення детоксикаційного розвантаження та детоксикаційної терапії є нерозривними фундаментальними етапами нормалізації роботи як хворого, так і умовно здорового організму, стаючи платформою для подальшої метаболічної, мітохондріальної, регенеративної, а залежно від завдань та антивікової терапії.